1. Діалектне (переважно західні діалекти) — невеликий дерев’яний кілок, шпилька, якою заколочують або закріплюють щось (наприклад, для кріплення віника до держака).
2. Рідкісне — те саме, що заколка, шпилька для волосся.
-
заколотниця
Жінка або дівчина, яка бере участь у заколоті, повстанні; бунтарка, повстанка.
Переносно: жінка, яка чинить опір, не підкоряється встановленим порядкам, викликає непокору; смутьянка.
-
заколотницький
1. Стосунковий до заколотників або заколоту; властивий заколотникам, характерний для них.
2. Який виражає, втілює дух заколоту, повстання; бунтівницький.
-
заколотник
1. Учасник заколоту, повстання; бунтівник, повстанець.
2. Той, хто організовує або підбурює до заколоту; інтриган, підбурювач.
-
заколотний
1. Який стосується заколоту, пов’язаний із заколотом; бунтівний, повстанський.
2. Який викликає заколот, сприяє йому; що підбурює до бунту.
-
заколотитися
1. (про рідину) почати інтенсивно кипіти, бурхливо клекотіти, піднімаючись піною або бульбашками.
2. (переносно) про сильне, бурхливе почуття, емоцію, стан: раптово виникнути й охопити когось, закипіти.
3. (розм.) про початок інтенсивної, бурхливої діяльності, руху, метушні.
-
заколотити
1. Закріпити, з’єднати колотинами, кілками або подібними предметами.
2. Забити, закрити щось колами, дошками тощо, щоб зробити непрохідним або заблокувати.
3. Розм. Швидко, жадібно з’їсти або випити.
-
заколотися
1. (про рідину) почати інтенсивно кипіти, бурхливо клекотіти, піднімаючись із посудини.
2. (переносно) почати інтенсивно, бурхливо розвиватися, проявлятися (про почуття, думки, події тощо).
3. (застаріле) почати колотися, здригатися, тремтіти (від холоду, страху, хвилювання).
-
заколотий
1. Який зазнав колотнечі, був убитий за допомогою колючої зброї (ножа, шаблі, штика тощо).
2. У мисливстві: про звіра, якого вбили рогатиною, списом або подібною зброєю.
3. У народних віруваннях: про небіжчика, який став вампіром (упирем) через насильницьку смерть або інші причини, а також про людину, яку, за повір’ям, можна перетворити на вампіра після смерті.
-
заколоти
1. (історичний термін) Масові збройні повстання, спрямовані проти чинної влади або соціального ладу, що часто характеризуються стихійністю та локальним характером.
2. (переносне значення) Гучний скандал, бурхливий конфлікт, суперечка, що викликає суспільний резонанс і порушує заведений порядок.