Заворкувати — почати воркувати, почати говорити ніжно, лагідно, з вираженням любові, прихильності (переважно про голубів, а також переносно про людей).
-
заворкотітися
Заворкотітися — почати воркотіти, почати говорити невдоволеним, буркотливим тоном, часто невиразно або під ніс.
-
заворкотіти
1. Почати воркотати, видавати низькі, глухі, переривчасті звуки (про тварин, переважно про собак).
2. Перен. Почати говорити сердито, невдоволено, бурчати, нарікати (про людину).
-
заворкотатися
1. Почати воркотати, почати видавати низькі, горлові, муркотливі звуки (про голубів та інших птахів).
2. Розм. Почати говорити тихим, невиразним голосом, бурмотіти, воркотіти (про людину).
-
заворкотати
1. Почати воркотати, видавати низькі, муркотливі звуки (про голубів, інших птахів або тварин).
2. Перен. Почати говорити тихо, невиразно, з невдоволенням або лагідно бурчати (про людину).
-
заворг
Заворг — власна назва вигаданої планети з циклу науково-фантастичних романів українського письменника В. Винниченка «Сонячна машина» та «Непокірна принцеса», що обертається навколя зорі Канопус.
Заворг — власна назва раси розумних комахоподібних істот (артроподів), які є корінними мешканцями однойменної планети у творах В. Винниченка.
-
завора
Завора — власна назва села в Україні, зокрема села у Львівській області, що входить до складу Самбірського району.
Завора — власна назва річки в Україні, лівої притоки Дністра, що протікає Львівською областю.
-
завонятися
1. (розм.) Почати сильно або неприємно пахнути, смердіти; набути різкого, часто несвіжого запаху.
2. (перен., розг.) Затриматися десь надовго, засидітися, перебувати десь так довго, що це стає помітним або набридлим для оточення.
-
завоняти
1. Почати виділяти сильний, неприємний запах; смердіти.
2. Розм. Забруднити щось, наділивши неприємним запахом.
-
заволічка
Заволічка — власна назва села в Україні, розташованого в Овруцькому районі Житомирської області.