1. (про людину або тварину) Впасти в мрійливий, задумливий стан; замислитися, заглибившись у свої думки або уяви.
2. (переносно, про погляд, очі) Стати нерухомим, відсутнім, втратити виразність через задуму або втому; застигнути в одній точці.
Словник Української Мови
1. (про людину або тварину) Впасти в мрійливий, задумливий стан; замислитися, заглибившись у свої думки або уяви.
2. (переносно, про погляд, очі) Стати нерухомим, відсутнім, втратити виразність через задуму або втому; застигнути в одній точці.
1. Перебувати в стані мрій, занурюватися у фантазії, уявляти щось приємне, відволікаючись від реальності.
2. (переносно) Стати предметом мрій, бажань; сильно захотітися, здатися дуже привабливим.
1. (про погоду) стати похмурим, хмарним, насупитися; покритися хмарами, мрякою.
2. (переносно, про людину) стати задумливим, сумним, зажуреним; нахмуритися, насупитися.
1. (рідко) Покрити мрякою, туманом; зробити затьмареним, невиразним.
2. (переносно) Приглушити, зробити менш яскравим, помітним або інтенсивним (про почуття, сприйняття тощо).
1. Який перебуває у стані мряки, затягнутий мрякою (легким дощем із туманом).
2. Переносно: похмурий, сумний, сірий, безрадісний (про настрій, думки тощо).
1. Вступати в шлюб, одружуватися (переважно про жінку).
2. (переносно) Утворювати міцний, нерозривний союз, єднатися з кимось або з чимось.
1. (про очі) Зводити повіки, заплющувати очі, часто злегка або наполовину, так що вії з’єднуються або ледь торкаються одна одної.
2. (переносно) Приховувати, затушовувати, робити менш помітним або чітким (про світло, кольори, контури тощо).
1. Втратити прозорість, стати мутним (про рідину, скло тощо).
2. Перен. Втратити ясність, чіткість (про зір, свідомість, думки).
3. Діал. Покритися морозним візерунком, запотіти і замерзнути (про вікно, поверхню).
1. Запорошити, покрити тонким шаром рідини або дрібних частинок, зробити мутним, неясним (про зір, вікно, поверхню води тощо).
2. Переносно: зробити неясним, невиразним, приховати (про думки, спогади, свідомість).
1. (про воду) Така, що вкрита тонкою кіркою льоду, що почала замерзати; з тонким льодом на поверхні.
2. (переносно, про людину або її стан) Нерухомий, заціпенілий, застиглий (від холоду, страху, здивування тощо).