Словник Української Мови
Забрезклість — властивість за знач. забрезклий; стан, коли щось починає брезкати, ледве виявлятися, ставати помітним (переважно про світло, ранкову зорю тощо).
Забрезклість — період, коли щось починає тільки-но з’являтися, виникати, намічатися (переносно — про явища, почуття, події).
Забрезклий — такий, що почав брезкати, ледве помітно світитися на обрії (про світанок, ранкову зорю).
Забрезклий — переносно: такий, що ледве почав проявлятися, намічатися (про почуття, думку, стан тощо).
1. Піднятися, переміститися кудись вгору або на якусь високу точку, часто з певними зусиллями або труднощами.
2. Помістити себе всередину чогось, залізти, сховатися в обмеженому або закритому просторі.
3. Розташуватися, влаштуватися десь (для відпочинку, сну тощо), часто маючи на увазі незручність або тісноту.
4. Заглибитися, проникнути далеко або глибоко кудись (наприклад, у ліс, у нетрі).
1. Який перебуває під забороною, заборонений для використання, обігу чи відвідування.
2. Який був конфіскований, відібраний владою або силою; реквізований.
3. У спеціальному значенні: такий, що стосується заборони на використання певних ділянок лісу для господарської діяльності з метою їх охорони та відновлення (наприклад, про забраний гай).
1. Взяти щось, що знаходиться десь, або відібрати у когось, привласнити собі.
2. Відвести, перемістити когось або щось у інше місце, часто проти його волі або з певною метою.
3. Позбавити когось життя, вбити (зазвичай у трагічних обставинах).
4. Припинити дію чогось, усунути, ліквідувати (наприклад, симптом, перешкоду).
5. У спорті — виграти, здобути перемогу, захопити ініціативу.
6. Захопити, заволодіти чимось (наприклад, територією, владою).
7. Розмовне значення: сильно захопити, зацікавити, змусити повністю віддатися якомусь почуттю чи дії.
1. (рідко, застаріле) Дія за значенням дієслова «забрати»; конфіскація, відбирання чогось силою або за наказом.
2. У деяких регіонах або старих текстах це слово може означати огорожу або паркан: те саме, що забрало або заболо (конструкція, що щось «забирає»/відгороджує)
1. Рухома частина шолома (спочатку лицарського, пізніше — каски, каскетки тощо), що опускається на обличчя для захисту очей від сонця, пилу або від ударів холодною зброєю.
2. Переносно: те, що закриває, затуляє щось від погляду, робить непомітним, незрозумілим; завіса, покривало.
3. Застаріле: віконниця, ставень, або інший захист, щит на вікні.
Відмовитися від чогось, визнати щось непридатним, невідповідним вимогам через наявність дефектів або недоліків.
Розм. Про людину: втратити працездатність, захворіти; загалом — стати непридатним для використання, вийти з ладу.
1. Відхилити щось як непридатне, невідповідне вимогам або стандартам під час перевірки, огляду чи контролю.
2. Визнати когось нездатним до чогось, непридатним для певної діяльності або невідповідним вимогам.