Словник Української Мови
1. Такий, що може бути підтверджений або обґрунтований логічними аргументами, фактами або свідченнями; який можна довести.
2. (У логіці та математиці) Такий, що може бути встановлений як істинний за допомогою суворого логічного виведення з аксіом або раніше доведених тверджень.
1. (у техніці) З’єднувати деталі, елементи конструкції або комунікації за допомогою коліна — відводу у формі кута (наприклад, труб, каналів тощо).
2. (переносно, розм.) Робити щось непрямо, обхідним шляхом; ускладнювати, зайво мудрувати.
1. Який містить докази, підтверджує щось або ґрунтується на доказах; обґрунтований, підтверджений фактами.
2. У складі терміна “доказова медицина” — такий, що базується на свідомому, чіткому та неупередженому використанні найкращих наявних наукових даних для прийняття рішень щодо лікування окремого пацієнта.
1. (у техніці) процес обробки металевих труб або заготовок шляхом їх згинання на спеціальному верстаті (трубогині) для надання необхідної конфігурації.
2. (у медицині, розм.) процедура колоноскопії — ендоскопічне дослідження товстої кишки.
Колінко — власна назва села в Україні, розташованого в Одеській області, Березівському районі.
1. (розм.) Довести свою правоту, обґрунтувати свою позицію або твердження, надаючи переконливі аргументи або факти.
2. (перен., розм.) Довести свою цінність, здатність або право на щось через вчинки, наполегливу працю або перевірку часом.
1. Велике пасажирське або вантажне судно, що здійснює регулярні рейси за певним, зазвичай далекомагістральним, маршрутом (лінією).
2. Пасажирський потяг, автобус або літак, що курсує за постійним маршрутом і розкладом між великими населеними пунктами.
1. Навести докази, аргументи, факти, що підтверджують істинність, правильність чогось або доводять наявність чогось.
2. Установити, виявити щось, що не було очевидним, за допомогою логічних міркувань або практичних досліджень.
3. (У математиці, логіці) Обґрунтувати істинність теореми, твердження шляхом логічного виведення з аксіом або вже доведених положень.
1. У математиці та геометрії — властивість точок, які лежать на одній прямій; належність трьох або більше точок до однієї прямої.
2. У геодезії та картографії — процес або результат вирівнювання, суміщення оптичних вісей приладів (наприклад, теодоліта) або зображень для досягнення точності вимірювань.
3. У лінгвістиці — розташування мовних одиниць (наприклад, слів, морфем) в лінійну послідовність у мовленнєвому потоці.
1. Властивість геометричних об’єктів (наприклад, векторів, прямих, відрізків) розташовуватися на одній прямій або на паралельних прямих; паралельність, що збігається з напрямком.
2. У математиці та фізиці — зв’язок між векторами, коли один вектор можна отримати з іншого множенням на число (скаляр), тобто коли вони лежать на одній прямій або на паралельних прямих і мають однаковий або протилежний напрямок.