Словник Української Мови
Буква
1. Який містить докази, підтверджує щось або ґрунтується на доказах; обґрунтований, підтверджений фактами.
2. У складі терміна “доказова медицина” — такий, що базується на свідомому, чіткому та неупередженому використанні найкращих наявних наукових даних для прийняття рішень щодо лікування окремого пацієнта.
Приклад 1:
Для цього вчителю необхідно проаналізувати зміст навчально- го матеріалу ( фактологічний, логіко-доказовий, емоційно-образний) й підібрати оптимальні типи навчання, а також співвіднестиїх із можли- востями класу. Нарешті, відкоригувати пропорції проблемних й непро- блемних методів з урахуванням обмежень часу.
— Невідомий автор, “028 Dutkevich Tv Zagalna Psikhologiia Teoretichnii Kurs Tech”