Словник Української Мови
1. Зменшувально-пестлива форма до слова “коліно” — невелике коліно, колінце дитини.
2. Технічний термін: коротка трубка або патрубок, з’єднаний з іншою трубою під кутом, звичайно для зміни напрямку трубопроводу (наприклад, колінце димоходу).
3. У ботаніці: вузол на стеблі рослини, звідки відходять листок, брунька або пагін.
4. У тексті, музиці або розмові: окрема, відносно завершена частина, етап, ланка чогось.
1. Дістатися, дістатися якогось місця, пересуваючись коченням або обертанням; доїхати, скотившись.
2. (переносно, розмовне) Дійти до якогось (зазвичай небажаного) стану, результату внаслідок певних дій або поведінки; довести себе до чогось.
1. Ритуальна дія, при якій людина стає на коліна, часто з нахилом тулуба, як вияв поваги, покори, благання або поклоніння перед божеством, святинею або вищою особою.
2. Переносно — глибоке шанування, підпорядкування чи залицяння до когось, що супроводжується втратою власної гідності.
1. Доводити коченням до певного місця або стану; допихати щось, що котиться, до кінцевої точки.
2. Розмовне. Доводити когось до певного, зазвичай негативного, стану (сильного втомлення, роздратування тощо) тривалими діями або вимогами.
1. Який перебуває в позі колінопреклоніння, тобто стоїть на колінах, зазвичай як знак благання, молитви, поваги або покори.
2. Переносно: покірний, смиренний, що благанно визнає чиюсь владу або перевагу.
1. Дійти до певного стану або місця, котившись або обертаючись; дотягтися кудись, перекочуючись.
2. (переносне значення) Дійти до якогось (зазвичай небажаного) стану внаслідок тривалих, набридливих дій або занудливих розмов; набриднути своїми проханнями, скаргами або докорами до того, що викликало певну реакцію (часто негативну).
1. Суглоб, що з’єднує стегно з гомілкою, а також область навколо цього суглоба.
2. Місце згину на чому-небудь; частина предмета, що нагадує за формою зігнуте коліно (людини).
3. Розмовна назва покоління в роді, а також гілки роду, що походить від одного предка.
4. У музиці: частина, розділ у фузі.
5. У техніці: коротка труба, зігнута під кутом, для з’єднання двох частин трубопроводу, що розходяться.
6. У географії: різкий вигин, поворот (річки, дороги тощо).
1. Довести катання до певного місця або стану; дотягти щось коченням.
2. (переносно, розмовне) Довести до небажаного стану тривалим впливом, набриданням або надмірною опікою.
1. Рід, покоління, нащадки за прямою лінією від одного предка, що зберігають пам’ять про нього; частина родоводу.
2. У біблійній та історичній термінології — період, проміжок часу між поколіннями, а також перелік поколінь у генеалогії.
3. У техніці — ланка, окрема ланка в складному механізмі або конструкції, що з’єднується з іншими (наприклад, коліно труби).
1. Який існував або відбувався до виникнення капіталістичного суспільно-економічного ладу; характерний для епохи, що передувала капіталізму.
2. Який належить до ранніх, недорозвинених форм капіталістичних відносин; передкапіталістичний.