Словник Української Мови
Слов’янська абетка, створена на основі грецького уставного письма з додаванням літер для специфічних слов’янських звуків, традиційно пов’язувана з діяльністю учнів Кирила та Мефодія — Климента Охридського; використовується в українській, болгарській, сербській, російській та інших писемних системах.
Назва набору (шрифту) чи стилю друкованих або рукописних знаків, що відтворюють графічну систему однойменної абетки.
1. Який виявляє зухвалість, нахабство, нехтування прийнятими нормами поведінки; зухвалий, нахабний.
2. Сміливий, рішучий, що виражає внутрішню силу та виклик; відважний, безстрашний (часто з позитивним відтінком).
3. (перен.) Дуже значний за ступенем прояву; вражаючий, разючий (про вчинок, задум тощо).
1. (рідко) Відважуватися, набиратися сміливості для здійснення чогось ризикованого або важкого; осмілюватися.
2. (застаріле) Мати нагоду, змогу щось зробити; дозволяти собі.
Кириківна — жіноче по батькові, утворене від чоловічого імені Кирик; відповідає на питання «чия дочка?» (напр., Ганна Кириківна).
1. Представник княжої династії Рюриковичів, що походить від великого князя київського Ярослава Мудрого (сина Володимира Великого) та веде свій родовід від його сина — чернігівського та великого київського князя Святослава II Ярославича (1027—1076), який у давніх джерелах іноді іменувався Кириком або Куриком.
2. У ширшому історичному контексті — будь-який нащадок князя Святослава Ярославича, що правив у Чернігівському, Новгород-Сіверському, Рязанському, Муромському та інших удільних князівствах, які утворилися на основі Чернігівської землі.
1. Набиратися сміливості, відважуватися на щось, проявляти мужність, рішучість (переважно у високому, поетичному стилі).
2. (застаріле) Позбуватися страху, ставати сміливішим, відважнішим.
Кирик-мужичок — персонаж українського народного вертепу, лялька, що зображує селянина (мужика) у простому вбранні; одна з центральних комічних постатей діалогів та дій вертепної драми.
1. (історичне) Назва одного з найменших номіналів давньоруської грошової одиниці гривні, що дорівнював 1/50 частині гривні-куни або 1/25 частині гривні-ногати.
2. (історичне, церковне) У давньоруських церковних текстах — назва для позначення невеликої міри часу, 1/1000 години.
3. (діалектне) У деяких регіонах — зменшувально-пестливе або жартівливе звертання до хлопчика, хлопця; іноді — до чоловіка.
1. (діал.) Який легко держиться, чіпляється за щось; кепський, липкий (про ґрунт, дорогу тощо).
2. (перен., діал.) Надокучливий, нав’язливий; такий, від якого важко позбутися.
1. Який виготовлений з кирзи — грубої, щільної бавовняної тканини, зазвичай просоченої каучуком, для підвищення міцності та водонепроникності.
2. Який стосується кирзи або використання кирзи як матеріалу.