Значення
-
Слов’янська абетка, створена на основі грецького уставного письма з додаванням літер для специфічних слов’янських звуків, традиційно пов’язувана з діяльністю учнів Кирила та Мефодія — Климента Охридського; використовується в українській, болгарській, сербській, російській та інших писемних системах.
-
Назва набору (шрифту) чи стилю друкованих або рукописних знаків, що відтворюють графічну систему однойменної абетки.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. кирилиця, р. кирилиці, д. кирилиці, з. кирилицю, о. кирилицею, м. кирилиці, к. кирилице