дерзновенний

1. Який виявляє сміливість, відвагу, рішучість у здійсненні чогось важкого, незвичного або ризикованого; повний духовної сили та внутрішньої свободи для високих, благородних дій або прагнень.

2. (У релігійному контексті) Який має віру, достатню для звернення до Бога з молитвою або для духовного подвигу; сповнений релігійного натхнення та відваги.

Приклади вживання

Приклад 1:
Час від часу прошивав мене всього дерзновенний намір, щоб губами теплими дотягнутися до її вуха. Вона не опиралася б. Але я жодного разу так не зробив.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Частина мови: прикментик () |