1. Набиратися сміливості, відважуватися на щось, проявляти мужність, рішучість (переважно у високому, поетичному стилі).
2. (застаріле) Позбуватися страху, ставати сміливішим, відважнішим.
Словник Української Мови
Буква
1. Набиратися сміливості, відважуватися на щось, проявляти мужність, рішучість (переважно у високому, поетичному стилі).
2. (застаріле) Позбуватися страху, ставати сміливішим, відважнішим.
Приклад 1:
Ви думаєте, що всі ті люди ненавидять систему й режим, партію й уряд; розчаровані в революції; вважають правопорядок, збудований на руїнах старого світу миколаївської реакції, за недосконалий, ба, за антинародний; що з усіх ідеалів революції вийшов пшик; що кров, пролита мільйонами, пішла на марне, потоптана й поругана системою нового визиску, соціального й національного поневолення, фразерством, фарисейством, диктатурою меншості; і, нарешті, ви думаєте, що всі ті люди в відчаї хотіли б все знести геть диктатуру меншості, тобто, все зламати, побудувати новий світ, кращий, справедливіший… За такі, мовляв, думки ви посаджали до тюрми всіх — і бувших ветеранів революції, що, обсмалені порохом тієї революції, ще не втратили відчуття, як він пахне, той порох, і як пахнуть ті великі ідеї, за які вони боролися; посаджали й їхніх дітей, що боліють трагедією своїх батьків та з кров’ю успадкували їхні ідеї; і молоде покоління юнаків, що не може примиритися з болотом, де квакають жаби всесоюзного міщанства; і селян, і робітників, і інтелігентів, що сміють дерзати мислити й хотіти, й їхніх родичів, і родичів тих родичів… — Стоп! — перебив Фрей, зблідши.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”