Древослів

Словник Української Мови

  • кирилівський

    1. Стосунковий до Кирила (чоловічого імені), пов’язаний із ним; властивий Кирилу.

    2. Стосунковий до Кирилівки (назви населених пунктів), що знаходиться або проживає там.

    3. Стосунковий до Кирилівського монастиря, Кирилівської церкви в Києві або інших об’єктів з такою назвою, пов’язаний із ними.

    4. Стосунковий до Кирилівського (Кирило-Білозерського) монастиря у місті Білозерськ (нині Вологодська область, РФ), пов’язаний із ним.

    5. У складі власних назв: Кирилівські читання, Кирилівське євангеліє тощо.

  • дерзнутися

    1. (рідк.) Набратися сміливості, відважитися на щось, зважитися.

    2. (заст.) Позбутися сором’язливості, стати зухвалішим, нахабнішим.

  • кирилівна

    По батькові жінки, утворене від чоловічого імені Кирило; вказує на ім’я батька особи (наприклад: “Марія Кирилівна”).

  • дерзнути

    1. Набратися сміливості, відважитися на щось ризиковане, небезпечне або таке, що виходить за межі звичайного; осмілитися.

    2. (застаріле) Проявити зухвалість, нахабство; дозволити собі щось неприпустиме, зухвале.

  • кирилович

    1. Прізвище, що походить від імені Кирило, утворене за допомогою патронімічного суфікса -ович, яке вказує на належність до роду або сина певної особи (наприклад, син Кирила).

    2. У культурно-історичному контексті — прізвисько або псевдонім, пов’язаний з особою на ім’я Кирило, або ж узагальнена назва представника роду Кириловичів.

  • кирилов

    1. Власна назва, що походить від імені Кирило; українське прізвище.

    2. Назва низки географічних об’єктів, зокрема селища міського типу в Росії (Воронезька область) та села в Україні (колишня назва села Калинівка Запорізької області).

    3. Історична назва сучасного міста Шевченко (до 1964 року) в Атирауській області Казахстану.

  • дерзновенно

    1. (про дію, вчинок) З великою сміливістю, відвагою, рішучістю, часто з елементом виклику або порушення встановлених норм.

    2. (про манеру поведінки, вираження думки) З нахабством, зухвалістю, без належної поваги.

    3. (застаріле, книжне) З духовним піднесенням, благоговінням, релігійним запалом (переважно у контексті молитви або віри).

  • кирило

    1. Чоловіче ім’я, що походить від грецького Κυρίλλος (Kýrillos), пов’язаного з грецьким κύριος (володар, господар); український варіант церковного імені Кирил.

    2. Назва давньої слов’янської абетки, створеної в IX столітті на основі грецького уставного письма з додаванням нових літер для передачі специфічних звуків слов’янської мови; традиційно пов’язана з іменем просвітителя Кирила (Константина-Кирила) Філософа; також кирилиця.

    3. Рідкісна народна форма назви рослини з родини ароїдних — аронника, або килитки (Arum).

  • дерзновенний

    1. Який виявляє сміливість, відвагу, рішучість у здійсненні чогось важкого, незвичного або ризикованого; повний духовної сили та внутрішньої свободи для високих, благородних дій або прагнень.

    2. (У релігійному контексті) Який має віру, достатню для звернення до Бога з молитвою або для духовного подвигу; сповнений релігійного натхнення та відваги.

  • кириличний

    1. Створений Кирилом і Мефодієм або пов’язаний з ними, з їхньою діяльністю.

    2. Належний до кирилиці, пов’язаний із нею; написаний або виконаний кирилицею.

    3. Який використовує кирилицю як свою писемність (про мови, народи, країни).