нестямно

Приклад 1:
за своє, нехай і недовге, життя Пилип знав лише одну, і то повію, красуню без комплексу красунь, однак то був виняток з правила, а Леся ані трохи не скидалася на виняток, — біля якої, крім бабці, — щоправда, бабця, як на Пилипа, нестямно любила, як це люблять лише бабці, усіх трьох Забірківн, — ще й Харитя надміру упадала, попервах дивуючи Пилипа, який ніяк не міг утямити, чого бабця, Марта й Харитя так скачуть біля Лесі, — і то далеко більше від матері, яка, здавалося, Лесю найменше любила, може, й справді тому, що під час народження Лесі мало не померла від кровотечі, чи й просто, — а це теж не виключене, бо що людина знає про світ, на який вона так коротко приходить? — на Лесі природа з якихось особливих міркувань, не збагненних смертним, котрі й так пхають пальці куди треба й куди не треба, порушуючи вищу гармонію, на мить защикнула клітинотворчий доплив материної любови, — що, зрештою, Леся, як значно пізніше Пилип і сам не раз пересвідчувався, ніколи не брала матері за зле, — і цієї секундної порожнечі згодом ніщо вже не могло заповнити, хоча бабця, Марта, а особливо Харитя, душею чуючи, яку кривду заподіяно середущій сестрі, намагалися, кожна на свій лад, цьому зарадити, — тримаючи руку над дорогою їм істотою, щоб бодай трохи надолужити змалечку випадково недоданої материнської теплоти, недобір якої перегодя зміїними кублами виповнює людське єство, — Леся й жагуча!
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”