надзвичайно

Приклад 1:
Частими гостями в нас бували Павло Тичина (докладніше про нього я написала у своїх спогадах «З любов’ю і болем»), Леонід Смілянський з родиною, Давид Гофштейн, невеличкий, усміхнений і надзвичайно симпатичний, археолог Славін, наш сусід Юхим Лойцкер, працівник кабінету єврейської культури, який колись існував в Інституті літератури, історик Гліб Лазаревський (з відомої родини Лазаревських), — ми були одними з перших слухачів його надзвичайно цікавих спогадів, опублікованих тоді ж таки в журналі «Українська література», що видавався в Уфі. Часто заходив Максим Рильський — його секретар мешкав поряд з нами.
— Невідомий автор, “Mikhailina Kniga Spominiv”

Приклад 2:
На щастя, тепер знову почуваю себе вдома в Чернігівському музеї, особливо після того, як директором став онук письменника Юлій Романович Коцюбинський — людина надзвичайно порядна й об’єктивна, який усе розставив по своїх місцях. Він рано пішов із життя, не довершивши багатьох задуманих справ, зокрема здійснення монументального видавничого проекту — чотиритомового видання «Листів до М. Коцюбинського», і я залюбки допомагаю його синові Ігорю й усьому колективові музею у їхній нелегкій і почесній справі — плеканні на базі Музею справжнього осередку української культури в Чернігові.
— Невідомий автор, “Mikhailina Kniga Spominiv”