1. Який суперечить здоровому глузду, логіці; безглуздий, нісенітний.
2. Який ґрунтується на абсурді (у 2-му знач.); сповнений абсурду (про літературний твір, театральну виставу, мистецький напрям тощо).
абсурдний
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
У той момент, мабуть, відчувала тільки полегкість від того, що, нарешті, закінчується виснажливий і абсурдний восьмимісячний марафон виключення з партії. А тут ще й Василь, який саме тоді захоплювався перекладами з Гарсіа Лорки.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Частина мови: прикментик () |