1. Такий, що не може бути порушений, зруйнований або скасований; непохитний, незламний, міцний.
2. Який залишається незмінним, сталим; непохитний, незворушний.
3. Який не може бути перейнятий, порушений (про почуття, обіцянку, таємницю тощо).
непорушний
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
А це хто закам’янів у лоджії палацу — непорушний і сірий, ніби уламок скелі? І навіть дож, головний правитель міста, з острахом позирає на нього, не наважуючись першим заговорити.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
— Словом, авторитет Пiтера непорушний. А Пiтер — це Iванов.
— Невідомий автор, ” Mikola Khvil Ovii”
Частина мови: прикментик () |