молоток

1. Ручне знаряддя для забивання, розбивання чи обробки матеріалів (наприклад, цвяхів, каменю, металу), що складається з масивної металевої або кам’яної голівки, міцно насадженої на руків’я.

2. Спортивний снаряд у метанні молота, що являє собою металеву кулю, з’єднану з ручкою тросом.

3. Ударна частина (бійок) деяких механізмів, наприклад, у фортепіано, дзвоні, копрі тощо.

4. Перен. про людину або організацію, яка жорстко та невблаганно щось здійснює, розправляється з кимось (наприклад, “молоток правосуддя”).

Приклади вживання

Приклад 1:
Клевець — молоток («в голові — як коли би цигани клев-цами гатили»). Клинок — вішалка (власне, кілок, вбитий в стіну, який слугує за вішалку).
— Зеров Микола, “Камена”

Приклад 2:
Думка рухає грязь твого язика, і вона -то ним говорить, а не грязь – так, коли молоток б’є на башті годинника, то зі середини годинникового механізму виходить спонукальна сила, якою рухається нечутливий молоток. 1 тому-то Давид співає: “Подумали (то ось вже) й сказали”.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Приклад 3:
Якби в неї тут було щось — сокира, молоток, — вона б тодi знала, що зробити. Почала нишпорити по закамарку, мацаючи в темрявi руками, але не знаходила нiчого.
— Невідомий автор, “186 Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich Grinchienko”

Частина мови: іменник (однина) |