мартинові

1. Прикметник, що утворений від назви мартина (водоплавного птаха родини Laridae) і означає: належний мартинам, пов’язаний з мартинами, характерний для них. Наприклад: мартинові крики, мартинові гнізда.

2. У формі множини родового відмінка (мартинових) — позначає належність кільком мартинам або множину цих птахів у певному контексті. Наприклад: вивчення поведінки мартинових колоній.

Приклади вживання

Приклад 1:
«Мартинові не давали заробленого ячменю, і той ячмінь мені смерть робить». Хотів крикнути на діти, аби Мартинові ячмінь віддали, але крик крізь горло не міг продертися, лиш гарячою смолою по тілі розходився.
— Невідомий автор, “193 Vibrani Novieli Vasil Stiefanik”

Частина мови: іменник (множина) |