1. Той, хто імпровізує, створює щось без попередньої підготовки, на ходу.
2. Музикант, актор або інший митець, який виконує твір, створюючи його безпосередньо під час виконання, або вносить у виконання елементи вільної творчості.
імпровізатор
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Важливою особливістю староіндійської музики є також те, що музикант у ній — завжди імпровізатор. Він виконує ключову музичну фразу, а потім без кінця варіює її, причому щоразу по-новому, так що кожне виконання однієї й тієї ж мелодії є неповторним.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”
Частина мови: іменник (однина) |