мартин

Приклад 1:
— щоб побачити, як Леся кокетує, бо те, що Пилипові привіділося як Лесине кокетування, не що інше, як виважена стратегія Марти, котра, завдяки дедалі більшій Харитиній заанґажованості в театрі, то проби, то принагідні вистави, перебрала опіку над Лесею — Марта, хоч і молодша, завжди виявляла нахил верховодити, — витягаючи Лесю, — Мартин, як жартувала Харитя, невідмовний каталізатор, — на всі важливі балі, щоб перевірити, наскільки їй, Марті, вдалися власні креації — не лише королівські сукні, довго обговорювану подію кожної забави, що зміцнювало за всіма Забірківнами славу перших модниць, хоча всі сукні шила сама Марта, не довіряючи ні Хариті, ні Лесі, які мовляв, не хотячи, могли попсувати Мартини задуми, — а й ті чудернацькі оздоби, витвір Мартиної уяви, проти котрих Леся на Мартину невимовну втіху ніколи не протестувала — сережки, персні, діядеми й лекторалі із зернят, скла, блискіток і кольорового дроту, — серійна продукція яких кількома роками пізніше, коли Сашко вперше ліг у лікарню оперувати нібито ще не злоякісну пухлину в стравоході, почали приносити Марті незліченні прибутки. уможлививши їй відкрити на 5-ій авеню картинну ґалерію, бо Марта не лише успадкувала від бабці замилування до всього гарного, де жевріла іскра Божа, а й мала не абиякий хист до практичного, куди входили навіть зайві поради для Лесі: в якій кухні як тримати голову, спину й руки, хоча тут природа випередила Марту, обділивши Лесю вродженою поставою, що її Марта, відповідно до щоразу нових ідей, котрі напосідали її, унапрямлювана за своїм розсудом, дякуючи Богові, що він поспав їй в особі Лесі не тільки безплатну, а й головне вирозуміну модель), бездоганно виліплена шия (в усіх Забірківен однакові), ключиці, яких тягло торкнутися пальцем, серед овальної хмари крижаних мережив напівоголені порцелянові груди (Мартина диктаторська стратегія, хоча сама Марта ніколи не носила глибоких декольте), талія завширшки з Пилипову долоню, руки, п’ястуки, кожен пальчик — маніакально вицизельований шедевр, аж не йнялося віри, що таке створіння годне, як усі смертні, ступати по землі та ще й (а хіба це не жарти природи, невичерпної на вигадки?)
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 2:
Найпершим пішов на московському налигачі полтавський полковник Мартин Пушкар, чоловік літній, який вирішив: або нині, або вже ніколи — пішов, схиливши свою дурнорогу голову проти Виговського, й скільки той не пропонував зійтися ладком, обсудити се діло, й він, Виговський, згоден провести будь-де-будь ще вибори, Пушкар рив ратицями землю, поки Виговський не пішов на нього й поки не принесли дурнорогу голову на вістрі списа. Але знайшлися інші дурнорогі: запорозькі ватаги Барабаш, Брюховецький, старий Безпалий, переяславський полковник Цицюра, ніжинський Золотаренко.
— Франко Іван, “Мойсей”

Приклад 3:
974 У 1584 р. Київ відвідав купець Мартин Груневег, котрий залишив до- кладний опис міста і специфічно створену карту, на якій, зокрема відмі- a 289b Пізні українські житія св. рівноапостольного князя Володимира 970 Петров Н. И. Историко-топографические очерки Древнего Киева.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”