Словник Української Мови
Буква
1. (мат.) Фундаментальне поняття математики, що означає сукупність, збір певних об’єктів (елементів), об’єднаних за якоюсь ознакою або просто перелічених; формалізоване в теорії множин.
2. (лінгв.) Грамматична категорія іменника, що виражає кількість предметів (однина — один предмет, множина — два і більше предметів); одна з двох (разом з одниною) форм числа в українській мові.
3. (заст., рідко) Велика кількість, сила, безліч когось або чогось; натовп, юрба.
Приклад 1:
Спостерігається множина цілей, об’єктів та суб’єктів політики, ініціатив, програм, рішень, ухвал та чергових змін всього вищезазначеного. Тому важко точно визначити, які програми розвитку та приписи, що відносяться до різних видів секторної політики ЄС, можуть здійснювати істотний вплив на розвиток логістики в Польщі.
— Малярчук Таня, “Згори вниз”
Приклад 2:
10.5 Множини (Set) Множина – це група елементів, яка асоціюється з її ім’ям і з якою можна порівнювати інші величини, щоб визначати їхню належність до цієї множини. В окремих випадках множина може бути порожньою.
— Невідомий автор, “132 Trofimenko Og Prokop Iuv Shvaiko Ig Ta Inc Osnovi Programuva Tech”
Приклад 3:
В окремих випадках множина може бути порожньою. Множину в C++ Builder реалізовано як шаблон класу, визначений у заго- ловному файлі
— Невідомий автор, “132 Trofimenko Og Prokop Iuv Shvaiko Ig Ta Inc Osnovi Programuva Tech”