Значення
-
Жінка, яка володіє характером — особливими, надприродними здібностями до лікування, ворожіння, захисту від злих сил або впливу на людей та події; відьма, знахарка, чаклунка (особливо в контексті української міфології та фольклору).
-
У специфічному історичному контексті (переважно в художній літературі та фольклорі) — жінка-воїн, козачка, яка володіє не лише бойовою майстерністю, але й певними магічними знаннями та силою духу (характером).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. характерниця, р. характерниці, д. характерниці, з. характерницю, о. характерницею, м. характерниці, к. характернице