Значення
-
Здатність матеріалів, виробів, конструкцій чи систем зберігати свої властивості (міцність, форму, електропровідність тощо) при нагріванні до високих температур, не руйнуючись і не втрачаючи працездатності.
-
(у техніці) Важлива експлуатаційна характеристика, що визначає максимальну температуру, при якій об’єкт може довго та надійно функціонувати.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. теплостійкість, р. теплостійкості, д. теплостійкості, з. теплостійкість, о. теплостійкістю, м. теплостійкості, к. теплостійкосте