Словник Української
1. Бути відкритим, роззявленим, мати широкий отвір або прірву; пащіти, провалюватися (про яму, прірву, рот тощо).
2. Виглядати, виявлятися як темна або порожня прогалина; темніти порожнечею (про вікна, двері, проліски в лісі тощо).
3. Перен. Бути помітним через свою відсутність; різко виділятися своєю недостачею або прогалиною (про брак чогось, пропуск у тексті).
1. (лінгв.) Позиція в слові або вимові, коли поруч стоять два голосні звуки, що належать до різних складових одиниць, без приголосного між ними; розрив голосних.
2. (заст., поет.) Широко відкритий простір, прірва, безодня; паща, зіва.
1. (про отвір, порожнину) такий, що широко відкритий, зяє; глибокий і порожній.
2. (переносно, про темряву, прірву тощо) такий, що сприймається як безодня; похмурий, безмежний і загрозливий.
1. Зменшувально-пестлива форма від слова “зять”, що вживається для вираження теплоти, близькості або меншої формальності у стосунках.
2. (У західних регіонах України, рідше) Те саме, що “зять” — чоловік дочки або сестри.
Чоловік дочки або сестри.
Чоловік своячки (сестри дружини).
ЗЯТНІЙ — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.
1. Зменшувально-пестлива форма від слова «зять» — чоловік дочки або сестри.
2. (у прямому звертанні) Слово, яким тесть або теща можуть звертатися до зятя, виражаючи приязнь або близькі стосунки.
1. Зменшувально-пестливе від слова “зять”, що вживається для вираження ласки, близькості або іронії щодо чоловіка, який є чоловіком дочки або сестри.
2. (у розмовному мовленні) Молодий чоловік, який нещодавно одружився, часто з відтінком доброзичливого сприйняття з боку родичів дружини.
1. Властивість або стан, за якого щось нагадує зябра (орган дихання у риб та деяких інших водних тварин) за формою, будовою або зовнішнім виглядом.
2. У ботаніці — характеристика листя, пелюсток або інших частин рослини, що мають надрізи або лопаті, схожі на риб’ячі зябра.