Значення
- (Лінгвістика) –
Бути відкритим, роззявленим, мати широкий отвір або прірву; пащіти, провалюватися (про яму, прірву, рот тощо).
- (Лінгвістика) –
Виглядати, виявлятися як темна або порожня прогалина; темніти порожнечею (про вікна, двері, проліски в лісі тощо).
- (Лінгвістика) –
Перен. Бути помітним через свою відсутність; різко виділятися своєю недостачею або прогалиною (про брак чогось, пропуск у тексті).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
я зяю, ти зяєш, він зяє, ми зяємо, ви зяєте, вони зяють