Значення
- (Лінгвістика) –
Бути відкритим, мати широкий отвір або прірву; розкриватися, роззявлятися (про щось порожнє всередині).
- (Лінгвістика) –
Виділятися на тлі чогось своєю порожнечею, глибиною або яскравою барвою; різко виділятися.
- (Менеджмент) –
Бути незаповненим, вільним, незайнятим (про посаду, місце тощо).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
я зіяю, ти зіяєш, він зіяє, ми зіяємо, ви зіяєте, вони зіяють