зяяння

1. (лінгв.) Позиція в слові або вимові, коли поруч стоять два голосні звуки, що належать до різних складових одиниць, без приголосного між ними; розрив голосних.

2. (заст., поет.) Широко відкритий простір, прірва, безодня; паща, зіва.