Категорія: В

1. Привести до ладу, налагодити, полагодити щось; усунути несправність, поломку.

2. Влаштувати, організувати щось, домовитися про щось.

3. Заспокоїти, примирити когось; врегулювати конфлікт, суперечку.

4. (розм.) Приготувати, зробити, виконати щось (часто з відтінком поспіху або неакуратності).

1. (розм.) Привести себе в належний стан, охайний вигляд; причепуритися.

2. (перен., розм.) Налагодити свої справи, влаштуватися, домогтися бажаного.

1. Докладаючи зусиль, подолати якісь труднощі, перешкоди; владнати, упоратися з чимось.

2. Привести щось у належний стан, упорядкувати; відремонтувати, виправити.

3. Розв’язати, улагодити якусь справу, питання; домовитися, знайти згоду.

4. Заст. Виготовити, зробити щось майстерно, акуратно.

1. Ставати ладним, налагодженим; впорядковуватися, налагоджуватися (про процеси, механізми, справи).

2. Приходити до ладу, ставати зручним, комфортним (про умови, обставини, побут).

3. Розміщуватися, влаштовуватися зручним чином; облаштовуватися.

1. Приводити до належного стану, ладу; упорядковувати, організовувати, налагоджувати.

2. Усунювати недоліки, помилки; поліпшувати, доводячи до бажаної якості (наприклад, про текст, механізм).

3. Розв’язувати, владнати (проблему, конфліктну ситуацію).

1. (розм.) З великими труднощами, повільно та незграбно вибратися, вилізти звідкись; виплутатися.

2. (перен., розм.) З великими зусиллями, з труднощами звільнитися від якихось клопотів, неприємностей, скрутного становища.

1. (діал.) Те саме, що вив’язувати — звільняти від в’язі, розв’язувати, розпускати (наприклад, снопи).

2. (діал.) Те саме, що вив’язувати — виймати, діставати звідкись, розв’язуючи або розплутуючи щось.

3. (діал., перен.) Розплутувати складну справу, вирішувати заплутане питання.

1. Дієслово недоконаного виду до “викінчитися”. Позначає процес наближення до кінця, завершення чогось, втрату сили або повної кількості; добігати кінця, закінчуватися.

2. Розм. Ставати дуже втомленим, знесиленим; виснажуватися, знемогати.

1. Доводити до кінця, завершувати щось розпочате; закінчувати.

2. Приводити до стану повної виснаженості, знесилення; виснажувати, знеможувати.

3. (розм.) Сильно побити, піддати тілесному покаранню; відлупцювати.