1. Доводити до кінця, завершувати щось розпочате; закінчувати.
2. Приводити до стану повної виснаженості, знесилення; виснажувати, знеможувати.
3. (розм.) Сильно побити, піддати тілесному покаранню; відлупцювати.
викінчувати
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Ми стали викінчувати давніше вже приготовлювану до вистави драму В. Пачовського “Сонце Руїни”. Автор дав мені свобідну руку скоро- тити предовгу протяжну, але прекрасну свою драму.
— Невідомий автор
Частина мови: дієслово () |