Син сина або дочки по відношенню до діда та баби.
Категорія: У
-
унука
Дочка сина або дочки щодо бабусі та дідуся.
-
унуків
Форма родового відмінка множини іменника “унук” — онуки, діти сина або дочки.
-
унурити
1. Занурити, встромляючи щось у рідину або сипке середовище; заглибити.
2. Перен. Глибоко зануритися у думки, роздуми, стан; повністю віддатися якомусь заняттю чи переживанню.
-
унуритися
1. Заглибитися в думки, роздуми; повністю віддатися розмірковуванню про щось, зосередитись на внутрішніх переживаннях.
2. Зануритися, поринути в рідину або в щось сипке; глибоко влізти, вп’ястися в щось.
-
унуча
1. Дочка сина або дочки, донька унука чи унуки; жіночий відповідник до слова “унук”.
2. (у прямому звертанні) Слово, яким бабуся або дідусь називають свою онуку.
-
унучатко
1. Дитина унука або унуки; нащадок третього покоління (правнук або правнучка).
2. (переносно, рідко) Про щось дуже мале, крихітне або молоде.
-
унученька
Донька сина або доньки щодо бабусі або дідуся; ласкаве зменшувальне звернення до унуки.
-
унученя
Онук або онука, дитина сина чи доньки.
Прямий нащадок у третьому поколінні.
-
унучечка
1. Зменшувально-пестливе від “унука” — донька сина або доньки, онука.
2. (переносно) Молода дівчина, яку особа похилого віку сприймає з ніжністю, подібно до рідної онуки.