1. Завершити обмотування чогось, обв’язати себе чимсь, наприклад, шарфом, хусткою.
2. Розмовне. Швидко піти, втекти, поїхати; уникнути чогось.
3. Розмовне. Сильно втомитися від активної діяльності, фізичного навантаження.
Категорія: У
-
умотивований
1. Який має чітку внутрішню причину, обґрунтування або спонукання для дій, вчинків; що керується особистою зацікавленістю, свідомою метою.
2. (У мовознавстві) Про похідне слово, внутрішня форма якого є прозорою, а зв’язок його значення зі значенням основи або інших частин слова є логічно зрозумілим (наприклад: “читач” від “читати”, “лісник” від “ліс”).
-
умотивованість
1. Наявність мотивації, внутрішніх або зовнішніх причин, що спонукають до діяльності, визначають її напрямок і інтенсивність.
2. У лінгвістиці: наявність формальної та/або семантичної зв’язності між частинами слова (морфемами), що пояснює його внутрішню будову та походження.
-
умотивовано
1. У спосіб, що свідчить про наявність чітко усвідомленої причини, мети або внутрішнього спонукання; обґрунтовано, зрозуміло.
2. (У мовознавстві) Про похідні слова, семантична та формальна зв’язність яких з основою або іншим словом є ясною та очевидною для мовців.
-
умотивовування
Процес надання мотивів, причин або обґрунтувань для чого-небудь; обґрунтування, аргументація.
Результат такого процесу; сформульована мотивація, система аргументів, що пояснює або виправдовує щось.
-
умотивовувати
1. Надавати мотивації, спонукати когось до дії шляхом формування внутрішніх стимулів, переконань або інтересів.
2. Обґрунтовувати, надавати логічних пояснень або аргументів для чогось; пояснювати причини, мету або необхідність певної дії, рішення чи явища.
-
умотивовуватися
1. (у психології, менеджменті) Набувати внутрішньої мотивації, стимулів до дії; формувати в собі особистісну зацікавленість та бажання щось робити, спираючись на власні потреби, цінності та переконання, а не лише на зовнішні фактори.
2. (рідше) Знаходити для себе пояснення, логічне підґрунтя для власних вчинків, думок або ставлення до чогось; раціоналізувати.
-
умотивування
1. Процес надання мотивів, причин або обґрунтувань для чогось; обґрунтування, аргументація.
2. Сукупність мотивів, причин, що спонукають до певної дії або пояснюють її; мотивація.
3. (У лінгвістиці) Процес або результат утворення слова від іншого слова або основи за допомогою морфем (префіксів, суфіксів тощо); мотивація слова.
-
умотивувати
1. Надати мотивацію, спонукати до дії, створити внутрішній стимул або обґрунтування для чогось.
2. (У професійній термінології, особливо в менеджменті) Системно впливати на працівника або колектив за допомогою матеріальних і нематеріальних факторів для підвищення ефективності праці та досягнення цілей організації.
-
умотивуватися
1. (рідк.) Набувати мотивації, внутрішнього спонукання до дії; сформулювати для себе причини, вагомі підстави щось робити.
2. (спец., у діловому чи науковому контексті) Бути обґрунтованим, отримати логічне пояснення; мати під собою підстави або причини.