умотивований
[umotɪʋoʋɑnɪj] Прикметник
Буква:У
Значення
-
Який має чітку внутрішню причину, обґрунтування або спонукання для дій, вчинків; що керується особистою зацікавленістю, свідомою метою.
-
(У мовознавстві) Про похідне слово, внутрішня форма якого є прозорою, а зв’язок його значення зі значенням основи або інших частин слова є логічно зрозумілим (наприклад: “читач” від “читати”, “лісник” від “ліс”).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. умотивований, р. умотивованого, д. умотивованому, з. умотивованого, о. умотивованим, м. умотивованім