Категорія: У

  • учений-сейсмолог

    Фахівець з сейсмології, науковець, який вивчає природу, причини та наслідки землетрусів, а також поширення сейсмічних хвиль у надрах Землі.

  • ученик

    1. Особа, яка навчається у загальноосвітній школі, професійно-технічному чи спеціальному навчальному закладі; школяр.

    2. Послідовник, прихильник чи вихованець когось, учнівство.

    3. У давнину — підмайстер, помічник ремісника, який навчався майстерності.

  • учеництво

    1. Період навчання ремеслу, професії або мистецтва під керівництвом майстра, а також перебування в статусі учня; учнівство.

    2. Сукупність учнів, послідовників певного вчення, школи, напряму в науці, мистецтві тощо; також їхня діяльність.

    3. Застаріле: набуття знань, навчання; освіта.

  • учениця

    1. Жіноча особа, яка навчається у школі, професійно-технічному, вищому чи іншому навчальному закладі; школярка, студентка.

    2. Жінка або дівчина, яка перебуває під керівництвом когось у процесі навчання певній майстерності, професії, мистецтву; послідовниця, вихованка.

    3. Заст. Послушниця в монастирі.

  • ученість

    1. Властивість бути вченим; наявність глибоких, ґрунтовних знань у певній галузі; ерудиція.

    2. Сукупність знань, здобутих у результаті навчання та самоосвіти; освіченість.

    3. Застаріле: навчання, процес здобуття знань.

  • учення

    1. Система поглядів, ідей, концепцій, що викладає певне розуміння явищ природи, суспільства, мислення; доктрина, теорія.

    2. Сукупність знань, що викладаються в навчальних закладах; процес набуття цих знань, навчання.

    3. Релігійна доктрина, система вірувань, принципів і правил життя, що проповідується якоюсь церквою, релігійною групою або проповідником.

    4. Настанови, повчання морально-етичного чи практичного характеру, що даються кимсь.

  • учень

    1. Особа, яка навчається у загальноосвітній, професійній чи вищій навчальній установі; школяр, студент.

    2. Той, хто навчається якійсь професії, ремеслу під керівництвом досвідченого майстра; підмайстер, послідовник.

    3. Послідовник, прихильник чи вихованець когось, чиїхось вчень, ідей, поглядів, школи в науці, мистецтві тощо.

  • учепистий

    1. Який має властивість учіплятися, чіплятися за щось; що міцно тримається, пристає.

    2. Переносно: настирливий, наполегливий у досягненні чогось; такий, що не відступає.

  • учепити

    1. Міцно взяти, схопити, вчепитися у щось руками або зубами; утримати щось, що намагається вирватися.

    2. Перен. Нав’язливо пристати до когось, не відходити; причепитися з якимись вимогами, розмовами.

    3. Розм. Зачепити, зачіпитися за щось під час руху.

    4. Розм. Отримати, дістати щось із труднощами або хитрістю.

  • учепитися

    1. Міцно взятися, вчепитися за щось руками або чіпким пристроєм, щоб утриматися, не впасти або не відірватися.

    2. Перен. Нав’язливо пристати до когось, не відходити від когось; причепитися.

    3. Перен. Упевнено, з наполегливістю взятися за якусь справу, ідею; засвоїти якусь думку.