drevosliv.com

Словник Української

Категорія: У

  • утаємниченість

    Властивість або стан того, що є утаємниченим; належність до сфери таємного, секретного, доступного лише обмеженому колу посвячених осіб.

    Сутність явища, знання, інформації або організації, що характеризується навмисним приховуванням від загального відома, оточенням таємницею.

  • утаємничення

    Утаємничення — дія за значенням дієслова «утаємничити»; надання чому-небудь характеру таємниці, секретності, обгортання чогось таємницею.

    Утаємничення — результат такої дії; стан, коли щось перетворено на таємницю, стало секретним або обмовляється, обмірковується потаємно.

  • утаємничити

    1. Зробити щось таємним, прихованим від інших; обставити таємністю, секретністю.

    2. Посв’ятити когось у таємницю, розкрити перед кимось щось потаємне, секретне.

  • утаємничитися

    1. Стати таємним, почати щось приховувати від інших, оточити щось таємницею.

    2. Набути характеру таємничості, стати незрозумілим, загадковим.

    3. (рідк.) Увійти до таємного товариства, братства; присвятити себе якимось таємним знанням або обрядам.

  • утаємничувати

    1. Навмисно приховувати щось від інших, робити таємним, секретним; обгортати таємницею.

    2. Розповідати, повідомляти щось як таємницю, доручаючи зберігати її; робити когось співучасником таємниці.

  • утаємничуватися

    1. Навмисно приховувати від когось щось, робити таємним, залишати в невіданні; обгортати таємницею.

    2. Поводитися потаємно, скрито, уникаючи відкритості; відгороджуватися від оточення завісою непорозуміння або мовчання.

    3. (рідк.) Удаватися до таємниць, містичних практик або знань; займатися таємництвом.

  • утаєний

    Прикметник, утворений від дієслова “утаїти” — той, що навмисно прихований від інших, затаєний, збережений у секреті.

    У контексті власної назви або терміна (наприклад, “Утаєний сад”, “Утаєний скарб”) — такий, що має властивість бути схованим, потаємним, недоступним для загального огляду чи знання.

  • утаєність

    Властивість за значенням дієслів “утаїти“, “утаювати“; стан, коли щось навмисно приховують, роблять таємним, залишають непоміченим або невиявленим.

    Те, що є утаєним, прихованим; таємниця, секрет.

  • утаєння

    1. Дія за значенням дієслова “утаїти” — навмисне приховування, замовчування інформації, фактів або відчуттів; збереження чогось у таємниці.

    2. Стан, коли щось залишається прихованим, невідомим для інших; таємниця, секрет.

  • утаїти

    1. Навмисно приховати, не розголошувати щось, залишити в таємниці.

    2. Не сказати, не повідомити про щось, зберігаючи це для себе.

    3. Заховати, сховати від чиїхсь очей, зробити непомітним.