drevosliv.com

Словник Української

Категорія: У

  • ухилений

    1. Який відхилений убік, ухилився від прямого напрямку або положення.

    2. У лінгвістиці: про наголос — такий, що перемістився з одного складу на інший у межах парадигми відмінювання або дієвідміни.

  • ухилення

    1. Дія за значенням дієслова ухиляти(ся); навмисне уникнення чого-небудь, відхід від чогось, відмова від виконання чогось (наприклад, обов’язків, відповідальності).

    2. Відхилення від заданого напрямку, курсу, норми або правильного положення; зміна траєкторії руху чогось.

    3. У техніці — кутове або лінійне зміщення деталі, елемента конструкції від основної осі, площини або заданого положення.

    4. У праві — протиправна дія, спрямована на уникнення виконання правових обов’язків або набуття незаконної вигоди (наприклад, ухилення від сплати податків, від служби в армії).

  • ухилитися

    1. Різким рухом відвести тіло або його частину вбік, щоб уникнути удару, дотику, небезпеки.

    2. Перен. Навмисно уникнути чогось, відмовитися від участі в чомусь, не виконати обов’язку; відвернутися.

    3. Відхилитися від початкового напрямку руху, курсу; звернути вбік.

    4. Перен. Відступити від чогось, відійти від основної теми, суті розмови чи думки.

  • ухильний

    1. Який має властивість ухилятися, відхилятися від чогось; такий, що ухиляється.

    2. У граматиці: такий, що стосується відмінків, відмінювання; відмінковий.

  • утричі

    1. Три рази, тричі; у потрійному розмірі або кількості.

    2. (у складі складних слів) У три рази більший, ніж щось інше (наприклад, утричі-переможець).

  • утришия

    Утришия — прислівник, що вживається в українській мові як власна назва (топонім) для позначення села в Івано-Франківській області, а також річки в тому ж регіоні.

  • утрійку

    Утрійку — власна назва села в Україні, розташованого в Берегівському районі Закарпатської області.

  • утроба

    1. Внутрішня порожнина тіла людини або тварини, особливо черевна порожнина з органами травлення; нутрощі.

    2. Внутрішній простір, глибина чогось (землі, гір, лісу тощо); надра.

    3. Переносно: внутрішній зміст, сутність чогось, часто прихована.

  • утробний

    1. Який стосується утроби, матки; розташований або відбувається в утробі.

    2. Переносно: глибокий, внутрішній, що походить з глибин істоти або чогось; задушений, приглушений (про звук, голос, стогін тощо).

  • утробно

    1. У спосіб, властивий утробі; так, як відбувається в утробі матері.

    2. (Переносно) Глибоко всередині, у нутрі чогось; потаємно, інстинктивно.