drevosliv.com

Словник Української

Категорія: У

  • ухибити

    1. Допустити ухибку, помилитися, зробити промах.

    2. (у спорті, зокрема в стрільбі) Не влучити в ціль, промахнутися.

  • ухибитися

    1. Допустити ухибку, помилитися, зробити промах.

    2. Застаріле: відхилитися від чогось, зійти з правильного шляху, порушити норму.

  • ухибнути

    1. Різко відхилитися вбік, щоб уникнути чогось, що рухається назустріч; відскочити, сховатися.

    2. Переносно: вдало уникнути чогось небажаного, неприємного (наприклад, небезпеки, відповідальності, питання).

  • ухибнутися

    1. Різко відхилитися вбік, щоб уникнути удару, небезпеки або чогось, що летить, падає тощо; відскочити, сховатися.

    2. Переносно: вдало уникнути чогось неприємного, небажаного (наприклад, відповідальності, небезпеки, питання).

  • ухикання

    Ухикання — дія за значенням дієслова “ухикати“, тобто швидкого, ривкоподібного руху, поспішного пересування; поспішна втеча або уникання чогось.

    Ухикання — у техніці, зокрема в машинобудуванні: коливання, вібрація, биття деталі або механізму під час роботи; відхилення від прямолінійного або рівномірного руху.

  • ухикати

    1. (розм.) Швидко йти, бігти, тікати; утекти, втекти.

    2. (перен., розм.) Швидко зникнути, пропасти (часто про гроші, час тощо).

  • ухикатися

    Ухикатися — рідковживане дієслово, що означає зробити щось дуже швидко, метушливо, кволо або недбало; зазвичай вживається з прислівниками, що характеризують дію (наприклад, “ухикатися навмання”).

  • ухикнути

    1. Різко відхилитися, відскочити вбік, щоб уникнути чогось (удару, небезпеки тощо).

    2. Переносно: спритно уникнути чогось небажаного, звільнитися від чогось (наприклад, від обов’язку, відповідальності, питання).

  • ухикнутися

    1. Різким рухом убік або вниз уникнути чогось, що рухається, відскочити, відхилитися від чогось.

    2. Переносно: спритними діями або хитрощами уникнути чогось неприємного, небажаного (наприклад, небезпеки, відповідальності, обов’язку).

  • ухил

    1. Похила поверхня, схил; нахил, нахиленість чогось.

    2. Відхилення від прямого напрямку, прямолінійного руху або заданого курсу.

    3. (перен.) Схильність, прагнення до чогось, переважання певної тенденції (наприклад, у думках, поглядах, творчості).

    4. (техн.) Різниця висот двох точок на горизонтальній відстані між ними; величина, що характеризує нахил лінії або поверхні (наприклад, залізничної колії, дороги, даху).