Словник Української Мови
1. Жіноча особа, яка навчається у школі, професійно-технічному, вищому чи іншому навчальному закладі; школярка, студентка.
2. Жінка або дівчина, яка перебуває під керівництвом когось у процесі навчання певній майстерності, професії, мистецтву; послідовниця, вихованка.
3. Заст. Послушниця в монастирі.
1. Властивість бути вченим; наявність глибоких, ґрунтовних знань у певній галузі; ерудиція.
2. Сукупність знань, здобутих у результаті навчання та самоосвіти; освіченість.
3. Застаріле: навчання, процес здобуття знань.
1. Система поглядів, ідей, концепцій, що викладає певне розуміння явищ природи, суспільства, мислення; доктрина, теорія.
2. Сукупність знань, що викладаються в навчальних закладах; процес набуття цих знань, навчання.
3. Релігійна доктрина, система вірувань, принципів і правил життя, що проповідується якоюсь церквою, релігійною групою або проповідником.
4. Настанови, повчання морально-етичного чи практичного характеру, що даються кимсь.
1. Особа, яка навчається у загальноосвітній, професійній чи вищій навчальній установі; школяр, студент.
2. Той, хто навчається якійсь професії, ремеслу під керівництвом досвідченого майстра; підмайстер, послідовник.
3. Послідовник, прихильник чи вихованець когось, чиїхось вчень, ідей, поглядів, школи в науці, мистецтві тощо.
1. Який має властивість учіплятися, чіплятися за щось; що міцно тримається, пристає.
2. Переносно: настирливий, наполегливий у досягненні чогось; такий, що не відступає.
1. Міцно взяти, схопити, вчепитися у щось руками або зубами; утримати щось, що намагається вирватися.
2. Перен. Нав’язливо пристати до когось, не відходити; причепитися з якимись вимогами, розмовами.
3. Розм. Зачепити, зачіпитися за щось під час руху.
4. Розм. Отримати, дістати щось із труднощами або хитрістю.
1. Міцно взятися, вчепитися за щось руками або чіпким пристроєм, щоб утриматися, не впасти або не відірватися.
2. Перен. Нав’язливо пристати до когось, не відходити від когось; причепитися.
3. Перен. Упевнено, з наполегливістю взятися за якусь справу, ідею; засвоїти якусь думку.
1. Розчісати волосся, надати зачісці охайного, акуратного вигляду.
2. (переносно, розмовне) Суворо доглянути, виправити, навести лад у чомусь; також — суворо вичитати, відредагувати текст.
1. У народній творчості: жіночий персонаж, злий дух, що є персоніфікацією хвороби (часто пропасниці), який, за повір’ями, вражає людину; уособлення лиха.
2. Заст., перен. Зла, сварлива, злісна жінка; відьма, чарівниця.