1. (діал.) Завдати удару, вдарити когось або щось.
2. (перен., діал.) Різко зупинити, припинити дію або процес; придушити, приборкати.
3. (перен., діал.) Сильно притиснути, стиснути, придавити.
Словник Української
1. Застрягнути, застрявати в чомусь, застряти в чомусь, опинитися в пастці або в незручному положенні, звідки важко вибратися.
2. Потрапити в скрутне становище, опинитися в складних обставинах, з яких важко вийти.
3. (Рідше) Зачепитися, застрягнути частиною одягу або чимось іншим за щось.
1. (від дієслова “учавлювати“) Такий, що має ознаки учавлення — збільшення об’єму або розмірів чогось шляхом додавання повітря, вологи або інших речовин; набряклий, спухлий.
2. (переносне значення) Надмірно збільшений, роздутений (про цифри, показники, значення тощо).
Учавлювати — (діал.) те саме, що учавлюватися, тобто втручатися в щось, вплутуватися в якусь справу, брати участь у чомусь, часто з відтінком непроханого втручання або зайвої метушні.
1. (діал.) Влазити, влізати кудись, проникати в середину чогось, часто з труднощами або непомітно.
2. (перен., діал.) Втручатися в чужі справи, вмішуватися у щось без запрошення.
1. (діал.) Такий, що має учаділля, тобто володіє земельною часткою, наділом; наділений землею.
2. (перен., рідк.) Такий, що має частку, долю в чомусь; причетний до чогось.
1. (діал.) Стати учадлим, змарніти, зів’янути, втратити свіжість і силу (про рослини, людей).
2. (перен., діал.) Ослабнути, занепасти духом, втратити бадьорість.
1. (діал.) Стати учадним, тобто в’ялим, млявим, безсилим; втратити енергію, бадьорість.
2. (перен., діал.) Засмутитися, зажуритися, впасти в стан нерішучості або апатії.
1. (в українській міфології) злий дух, демонічна істота, що живе у воді (річках, озерах, болотах) і топить людей; водяник, водяний.
2. (переносно, розмовне) про людину, яка має похмурий, недоброзичливий вигляд або характер.
1. (діал.) У великій кількості, у великому обсязі; багато, рясно.
2. (діал.) Дуже сильно, інтенсивно; щиро, старанно.