Словник Української
1. Властивість або якість бути надзвичайно реакційним, що характеризується крайньою, максимальною інтенсивністю реакції на подразники, впливи чи зміни.
2. У політичному та суспільному контексті — крайня, найбільш радикальна форма реакційності; ідеологія чи позиція, що відстоює повернення до застарілих суспільних порядків найжорсткішими та найнетерпимішими методами.
1. Прихильник крайніх, радикальних реакційних поглядів; представник ультрареакційних сил, що виступає за повне відновлення старих, консервативних порядків політичними методами, які не мають жодних обмежень.
2. Політичний діяч або ідеолог, який характеризується непримиренним, агресивним консерватизмом та запереченням будь-яких прогресивних суспільних змін.
Ультрареакціонерка — жінка, яка є прихильницею ультрареакційних поглядів; представниця найбільш консервативних, радикальних сил, що заперечують будь-який прогрес у суспільстві та прагнуть повернути політичні та суспільні відносини до застарілих, часто архаїчних форм.
Ультрареакціонерка — жінка, яка активно та непримиренницьки діє на захист крайніх реакційних ідей, виступає проти демократичних перетворень, соціальних реформ і прогресивних суспільних рухів.
1. Послідовник напряму в мистецтві (переважно живопису), що виник у 1970-х роках як крайня форма фотореалізму, який прагне відтворити зображення з фотографічною точністю, часто акцентуючи на дрібних деталях і гладкій, безслідній фактурі полотна.
2. Представник або прихильник ультрареалізму в літературі — творчого методу, що поєднує документальну точність і деталізацію з глибоким психологізмом, іноді з елементами жорсткої, навмисно неприкрашеної нарації.
3. (У розширеному значенні) Людина, яка в будь-якій сфері діяльності прагне до максимально точної, деталізованої та об’єктивної передачі дійсності, іноді з надмірним акцентом на формальну подібність або буквальність.
1. (фіз.) Пов’язаний з ультрарелятивістськими частинками або їх рухом, що характеризується швидкістю, дуже близькою до швидкості світла, коли кінетична енергія частинки значно перевищує її енергію спокою.
2. (філос.) Пов’язаний з крайньою, радикальною формою філософського релятивізму, що заперечує будь-які абсолютні істини, норми або критерії.
1. (у гомеопатії) що стосується речовини, яка пройшла багаторазовий процес розведення та динамізації (потужність) до такої міри, що в кінцевому препараті, ймовірно, не залишається жодної молекули вихідної речовини; такий, що має надзвичайно високу ступінь розведення.
2. (переносно) що має надзвичайно низьку концентрацію, силу чи інтенсивність; дуже слабкий, мізерний.
Надзвичайно розріджений, що має вкрай низьку густину або концентрацію речовини (зазвичай про газ або плазму).
1. (фіз.) Надзвичайно високий ступінь розрідження газу або плазми, за якого середня довжина вільного пробігу частинок значно перевищує характерні розміри системи або відстань до стінок посудини.
2. (перен., рідк.) Надзвичайно низька концентрація, мізерна кількість чогось у певному обсязі або просторі.
1. (про методи дослідження, технології, обладнання) Такий, що володіє винятковою, надзвичайно високою здатністю до розрізнення, відбору або ідентифікації певних елементів, частин або сигналів серед інших, що дозволяє отримувати результати з максимальною точністю та мінімальними перешкодами.
2. (про освітні заклади, програми) Такий, що здійснює вкрай жорсткий, вимогливий відбір кандидатів, приймаючи лише незначний відсоток претендентів, які демонструють видатні здібності або досягнення.
1. (в техніці, електроніці) надзвичайно висока здатність пристрою або системи виділяти (селектувати) дуже вузький діапазон сигналів, частот або даних серед загального потоку, що характеризується мінімальним рівнем перешкод або похибок.
2. (в хімії, медицині, біології) екстремальна специфічність дії, реакції або взаємодії, коли агент (наприклад, каталізатор, антитіло, фермент) цілеспрямовано впливає лише на одну конкретну молекулу, структуру або мішень, практично ігноруючи всі інші.