Категорія: У

  • утонутися

    1. (про предмети) Повністю зануритися у рідину, опинитися на дні водойми; потонути.

    2. (перен., розм.) Загубитися, зникнути серед чогось у великій кількості; стати непомітним.

  • утопати

    1. Загинути від потоплення у воді або іншій рідкій субстанції.

    2. (переносно) Повністю зануритися, бути поглиненим чимось (наприклад, у думках, почуттях).

    3. (розм.) Сильно промокнути, намокнути до нитки.

  • утопатися

    1. Загинути від потрапляння у воду або іншу рідку середу, в якій неможливо дихати, захлинувшись нею.

    2. (переносне значення) Повністю зануритися, поринути у щось (у думки, почуття, атмосферу чогось).

    3. (розмовне) Сильно промокнути, намокнути до нитки (про людину або одяг).

  • утопаючий

    1. Той, хто тоне, перебуває в стані потопання у воді або іншій рідкій субстанції.

    2. (переносне значення) Той, хто повністю занурений у якийсь стан, відчуття або діяльність (наприклад, у роздуми, у щасті, у розкоші).

  • утоптати

    1. Щільно утрамбувати, ущільнити ходінням, топтанням або іншим механічним впливом (про землю, сніг, траву тощо).

    2. Перен., розм. Привести до стану втоми, знесилення тривалою ходьбою, роботою.

  • утоптатися

    1. (про ґрунт, сніг тощо) Стати щільним, утрамбованим від ходіння, топтання або іншого механічного впливу.

    2. (переносно, розмовне) Довго перебуваючи десь, освоїтися, призвичаїтися до певного місця або ситуації.

  • утоптування

    1. Дія за значенням дієслова “утоптувати” — набивання, ущільнення чогось ходінням, топтанням або спеціальними знаряддями.

    2. Результат такої дії — ущільнена, натоптана ділянка поверхні (наприклад, ґрунту, снігу).

  • утоптувати

    1. Щільно ущільнювати, придавлюючи ногами або спеціальними пристроями (про землю, сніг, тютюн тощо).

    2. Перен. багаторазовим ходінням, їздою робити (дорогу, стежку) зручною для пересування.

    3. Розм. Топчучи, заносити бруд у приміщення.

  • утоптуватися

    1. (про групу людей або тварин) Щільно зібратися, згуртуватися в одному місці, часто тісно притиснувшись один до одного.

    2. (переносно, розмовне) Стати постійним, звичним відвідувачем, мешканцем або працівником де-небудь; закріпитися на якомусь місці.

  • утор

    1. Глибока колія, виїмка, рівчак, що утворюється на ґрунтовій дорозі від коліс воза або іншого транспорту.

    2. (у техніці) Поздовжній паз, вибірка, канавка на поверхні деталі (наприклад, на валу), призначена для встановлення в ній іншої деталі (наприклад, шпонки).

    3. (у сільському господарстві) Борозна, зроблена плугом або іншим знаряддям для посіву чи посадки рослин.