drevosliv.com

Словник Української

Категорія: У

  • умертвитися

    1. Позбавити себе життя, навмисно покінчити з собою; вчинити самогубство.

    2. (переносно) Довести себе до стану повного виснаження, виснажити сили надмірною працею, стражданнями тощо.

  • умертвіння

    1. Процес або дія за значенням дієслова «умертвіти»; позбавлення життя, убивство.

    2. Стан за значенням дієслова «умертвіти»; втрата життя, смерть.

    3. Медичний або біологічний термін для позначення припинення життєвих функцій органу, тканини чи клітин.

    4. Переносно: втрата живості, енергії, інтересу; стан повної байдужості, апатії або духовного заціпеніння.

  • умикати

    1. Швидко йти, тікати, утікати; також переносно: швидко рухатися, мчати (про транспорт).

    2. Різко повертати, закручувати (наприклад, кермо).

    3. Увімкнути, привести в дію (механізм, пристрій, електричний прилад); активувати.

  • умикатися

    1. Швидко тікати, ховатися від когось або чогось; утікати непомітно.

    2. Розм. Починати працювати (про механізми, пристрої); вмикатися.

  • умикач

    1. Те саме, що вимикач — пристрій для замикання та розмикання електричного кола, керування роботою електроприладів.

    2. Рідкісне позначення людини, яка щось умикає (вмикає) або вимикає.

  • умикаючий

    Умикаючий (від дієслова “умикати“) — такий, що вмикається, приводиться в дію за допомогою перемикача або подібного механізму; призначений для вмикання.

  • умикний

    Умикний — власна назва, що походить від українського діалектного слова «умикати» (тобто тікати, утікати) та використовується як прізвисько або прізвище, імовірно, для позначення людини, яка колись утекла з певного місця або має хист до швидкого пересування.

  • умикнути

    1. Швидко, раптово схопити когось або щось, вхопити, ухопити.

    2. Розм. Непомітно взяти, привласнити чужу річ; вкрасти.

    3. Заст. Швидко піти або поїхати, втекти, утекти.

  • умикнутися

    1. Непомітно піти, втекти, зникнути; ухилитися від когось або чогось, уникаючи зустрічі, розмови тощо.

    2. Рідко вживане значення: швидко, раптово сховатися, заховатися.

  • умикуваний

    1. Який був умикуваний, тобто взятий, захоплений, привласнений кимось швидко, непомітно або обманом.

    2. Уживається як складова частина власних назв, зокрема прізвищ, що вказують на походження від дії «умикати» (красти, захоплювати) або характеризують особу за цією ознакою.