1. (про рідину) Довго киплячи, випаровуватися, зменшуватися в об’ємі; уварюватися.
2. (перен., розм.) Втрачати сили, здоров’я, марніючи від тривалого перебування в одноманітному, гнітючому стані або середовищі; в’янути, сохнути.
Словник Української Мови
1. (про рідину) Довго киплячи, випаровуватися, зменшуватися в об’ємі; уварюватися.
2. (перен., розм.) Втрачати сили, здоров’я, марніючи від тривалого перебування в одноманітному, гнітючому стані або середовищі; в’янути, сохнути.
1. (про рідину) Довго киплячи, випаровуватися, зменшуватися в об’ємі, ставати густішим або насиченішим; уварюватися.
2. (переносно, розм.) Сильно потіти, розігріватися від спеки, фізичної праці або хвилювання.
3. (переносно, розм.) Довго перебувати в приміщенні з дуже спекотним або задушливим повітрям; розмовний варіант “упарюватися“.
1. Дієслово, що означає почати кипіти, набути стану кипіння (про рідину).
2. Переносно — розпалитися, спалахнути сильним почуттям (здебільшого про гнів, обурення).
Укипітися — діалектне дієслово, що означає нагрітися, стати теплим (про воду, молоко тощо), але не до кипіння.
Укисання — процес перетворення молока на кисломолочний продукт (кисле молоко) шляхом природного сквашування або додавання закваски.
Укисання — стан, коли молоко або інша рідина втратила свіжість і набула кислого смаку внаслідок дії бактерій.
Укисання (перен.) — процес поступового загострення, поглиблення негативного явища, конфлікту чи неприємного стану (наприклад, укисання відносин).
1. (про рідину, перев. про молоко) Ставати кислим, скисати внаслідок бродіння.
2. (перен., розм.) Довго, нудно та безрезультатно залишатися десь, перебувати в стані бездіяльності або очікування; “киснути”.
1. (про тісто, молоко, тісто, кашу тощо) Набувати кислого смаку та запаху внаслідок процесу бродіння або зіпсуття; закисати.
2. (переносно, розм.) Довго та пасивно перебувати в якомусь стані, місці або середовищі, часто з відтінком нудьги або застію; засиджуватися, “закисати”.
1. Особа, яка упорядковує, систематизує та оформлює зміст певного видання, документа, збірки творів тощо, але не є його автором у повному сенсі.
2. Автор, творець певного тексту, документа, наукової праці, зокрема законодавчого акту, підручника, посібника.
3. Той, хто створює, формує, організовує щось складне, багатокомпонентне (наприклад, укладач плану, укладач маршруту).
Спеціалізована машина або механізм, призначений для одночасного виконання операцій з укладання (штабелювання) та завантаження сипучих або штучних вантажів, наприклад, на транспортні засоби або в контейнери.
Професія або посада працівника, який займається комплексним виконанням робіт з формування (укладання) вантажних одиниць (палет, пакетів) та їх наступного завантаження.
1. Жінка, яка професійно займається складанням, систематизацією та підготовкою до видання різних текстів, збірок, документів або антологій (наприклад, укладачка підручників, укладачка збірки віршів).
2. Авторка-компіляторка, яка створює новий цілісний твір на основі вже існуючих матеріалів, творів або джерел, організовуючи їх за певним принципом.
3. Особа жіночої статі, яка розробляє, формує або встановлює правила, плани, проекти чи законодавчі акти (наприклад, укладачка законопроекту).