Словник Української
1. Дія за значенням дієслова “услухати” — старанне, уважне слухання чогось, спрямоване на повне сприйняття та розуміння; заглиблення в почуте.
2. (у літературознавстві, музикознавстві) Художній прийом або процес творчого сприйняття, що передбачає особливу концентрацію на звуковому образу, ритмі, мелодії тексту чи музичного твору для виявлення його глибинних смислів.
3. (переносно) Уважне, проникливе ставлення до явищ дійсності, внутрішніх переживань з метою їхнього осмислення.
1. Напружено, з великою увагою прислухатися до чогось, встромляти слух у щось.
2. Уважно, глибоко вникнути в зміст чогось, присвятити чимало часу слуханню та сприйняттю чогось (наприклад, музики, промови).
3. Заст. Послухати когось, прийняти до уваги чиїсь слова, пораду.
1. Дія за значенням дієслова “усміхатися” — легка, ледь помітна посмішка, що виражає задоволення, лагідність, доброзичливість або інше приховане почуття.
2. (у літературі) Поетичний образ ранкової зорі або перших променів сонця, що ніби посміхаються землі.
Легко, спокійно посміхатися, злегка розтягуючи кутики губ, часто виражаючи лагідність, доброзичливість, задоволення або іронію.
Проявляти, виявляти якесь почуття, стан (радість, задоволення, іронію тощо) такою посмішкою.
Який має усмішку; з виразом усмішки на обличчі.
Власна назва, що позначає якість або стан бути усміхненим, вираз доброзичливості, лагідності, що відображається в усмішці.
Який має усміхнені (радісні, доброзичливі) очі; з виразом усмішки в очах.
Усміхненоокість — властивість за змістом іменника “усміхненоокі“, що означає: стан, коли очі посміхаються, виражають радість, доброту, приязнь або легку іронію; виразність погляду, що супроводжується усмішкою.