Словник Української
1. Власна назва давньоруського міста на річці Уж, літописного центру Урецького князівства (ХІ-ХІІІ ст.), городище якого розташоване біля сучасного села Городище Коростенського району Житомирської області.
2. Заст. або діал. Погані врожай, неврожай; лихо, біда, прикрість.
1. Врожай, кількість зібраних сільськогосподарських культур, плодів, ягід тощо; також сама продукція такого збору.
2. (переносно) Велика кількість чогось, що зібрано або отримано як результат активної діяльності (наприклад, уродай нагород, уродай ідей).
Уродан — власна назва села в Україні, розташованого в Ужгородському районі Закарпатської області.
1. У розгін — прислівник, що означає стан або спосіб дії, пов’язаний з розгоном, прискоренням, набором швидкості; часто вживається у фразеологізмі “взяти/брати урозгін” — розбігтися, набрати швидкість для стрибка, кидка або для подолання перешкоди.
2. У переносному значенні — на початку якогось інтенсивного процесу, на стадії його активного розвитку або розгортання.
1. (розм.) У дрібних кількостях, по одному або невеликими партіями (про продаж, купівлю, розповсюдження чогось).
2. (перен.) По частинах, поступово, фрагментарно (про отримання, сприйняття або передачу інформації, знань тощо).
1. (діал.) Урозкид, у різні боки, у різних напрямках; безладно, неорганізовано (про рух, розміщення).
2. (діал.) Навмання, без певного порядку або системи; як попало.
1. У спосіб, коли щось розкидано, розкидане, не зібране докупи; у розкиданому, розпорошеному стані.
2. У різні сторони, вроздріб, не зосереджуючи в одному місці (про розташування, розподіл чогось).
3. (У математиці, техніці) З урахуванням можливих відхилень, похибок, неточностей; приблизно, з деяким розкидом значень.
1. (діал.) Урізкидь, урозкид, урозкиджу — прислівник, що означає спосіб дії: у різні сторони, у розкид, наврозкид, навсібіч.
2. (діал., у значенні присудкового слова) У стані розкиданості, розпорошеності, безладдя.
1. (розмовне) У момент найбільшого розгону, розмаху, інтенсивності руху або дії; на повному ходу, на розлеті.
2. (переносне) У період найвищого підйому, найбільшої активності, розквіту чогось.
1. У положенні, коли хтось або щось випрямлений, не зігнутий, без нахилу (зазвичай про людину).
2. У стані бадьорості, готовності до дії, зібравшись із силами (переносне значення).