Словник Української
Укарбовування — процес нанесення карбованого (рифленого, ребристого) малюнка на поверхню металевих монет або медалей за допомогою спеціального пресу для захисту від підробки та полегшення ідентифікації на дотик.
Укарбовування — технологічна операція в монетному виробництві, під час якої заготовка (монетна кружка) отримує не лише основний рельєфний зображення, але й характерний ребристий гурт.
Уйтенагемот — власна назва вигаданого міста в літературному циклі “Темна Вежа” американського письменника Стівена Кінга, місце, де зосереджена велика магічна сила та відбуваються ключові події сюжету.
Уйтенагемот — в оригінальному творі (англ. “Wand of Uytenaghemot”) може виступати як назва магічного артефакту, пов’язаного з однойменним містом або його силою.
1. Залишити якесь місце, припинити перебування десь; віддалитися, піти геть.
2. Припинити якусь діяльність, залишити посаду, місце роботи чи навчання.
3. Зникнути, перестати існувати або бути помітним; минути (про час, явища, відчуття).
4. Заглибитися в щось, віддатися якомусь заняттю чи стану цілковито.
5. Потрапити кудись, опинитися в якомусь стані (часто вживається з прислівниками або іменниками у знахідному відмінку).
6. Бути витраченим, використаним (про час, гроші, ресурси).
7. У спорті та азартних іграх — перевершити суперника, уникати програшу, зберегти перевагу.
1. Те саме, що покажчик — пристрій, елемент чи символ, що вказує на щось, спрямовує увагу або показує напрямок (наприклад, стрілка-укажчик на дорозі, курсор-укажчик на екрані).
2. У мовознавстві та лексикографії — слово, знак або позначка в тексті (словнику), що вказує на зв’язок з іншим елементом, посилає на інше місце або роз’яснює принцип користування (наприклад, графічний укажчик до статті в словнику).
3. У комп’ютерній техніці та програмуванні — змінна, що містить адресу певного об’єкта в пам’яті; вказівник.
1. Жінка, яка вказує напрямок руху, показує дорогу; провідниця, поводирка.
2. Жінка, яка дає вказівки, розпоряджається; керівниця, настановниця.
3. У техніці: деталь, стрілка або інший індикатор у механізмі чи на приладі, що вказує на певні значення, положення або напрямок (наприклад, у годиннику, компасі).
1. Офіційний письмовий акт верховної влади (глави держави, уряду), що має силу закону та містить обов’язкові до виконання правила поведінки, розпорядження або роз’яснення.
2. У Російській імперії до 1917 року — найменування закону або розпорядження верховної влади (імператора), що видавався Сенату.
1. Властивість за значенням прикметника “указаний“; стан, коли щось чітко визначено, встановлено або наведено як орієнтир.
2. У лінгвістиці — категорія, що виражає вказівку на предмет, ознаку або обставину; демонстративність (наприклад, указаність місця, часу).
1. Документ, розпорядження або офіційний документ, що містить вказівки, правила, порядок дій для виконання чогось; інструкція.
2. Вказівка, порада або настанова щодо того, як слід діяти; директивне роз’яснення.
3. Зазначення, відмітка або примітка, що вказує на щось, звертає увагу на певний факт, обставину або деталь.