усміхатися

[usmixɑtɪsjɑ] Дієслово

Буква:У

Значення

  1. Легко, спокійно посміхатися, злегка розтягуючи кутики губ, часто виражаючи лагідність, доброзичливість, задоволення або іронію.

  2. Проявляти, виявляти якесь почуття, стан (радість, задоволення, іронію тощо) такою посмішкою.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

я усміхаюся, ти усміхаєшся, він усміхається, ми усміхаємося, ви усміхаєтеся, вони усміхаються

Приклади з художньої літератури

  • Я теж обмацував їх і теж пробував усміхатися, та, мабуть, лише косоротився, і під оком сіпалося. Мені коли погано, то під оком сіпається.
    — Василь Симоненко
  • Гостю, очевидячки, нудно й ніколи, але він покірливо ступає поруч хазяїна, криво, невпопад усміхається й хитає головою, коли треба й не треба. На йому солом’яний сіренький капелюшок, штанці навипуск, ковнірчики й синенький коротенький піджачок. Кишені у цьому піджачку пошиті так високо, що панок як закладе туди руки, то так і нагадає зараз тих коників із піднятими ніжками, що стрекотять і стрибають по стерні.
    — Василь Симоненко
  • — Да-а! Погода ловка, їй-богу, ловка, молодой человєк! — раптом зупиняється Самоцвіт і, широко потягнувши в себе дух, мовчки усміхається до гостя.
    — Василь Симоненко
  • “Молодой человєк” також зупиняється, усміхається для чогось навкруги, мов провіряючи, чи справді “погода ловка”.
    — Василь Симоненко
  • Ерунда! — усміхається він. — Ничего с того не будет…
    — Василь Симоненко
  • — Не будет! — нерішучеусміхається знов Дуринда.
    — Василь Симоненко
  • — Ага! — усміхається вже Самоцвіт. — Боїтесь… Нєт, голубе сивенький, що правда — то правда… Не треба мудрувать, от що! Не треба політикувать… “Роз’яснять, пояснять”… В морду! От і все роз’яснєніє. По-моєму. Нікакіх роз’ясненій! “Винуват?” — “Винуват, ваше благородіє!” Р-раз, два…
    — Василь Симоненко

Більше записів