Древослів

Словник Української Мови

Категорія: Ш

  • шаріння

    1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі (до 2020 року — у Рожнятівському районі).

    2. Власна назва села в Україні, розташованого в Львівській області, Самбірському районі (до 2020 року — у Старосамбірському районі).

  • шаріти

    1. (про обличчя) ставати червоним, зашарітися від сорому, зніяковіння або збудження.

    2. (розм.) червоніти, палати (про щось нагріте або розпечене).

  • шарітися

    1. (про тварин, зокрема про собак) Воркотіти, гарчати, показуючи незадоволення або загрозу.

    2. (переносно, про людину) Говорити сердито, з досадою; бурчати, скаржитися.

  • шарк

    Тлумачення із “Словника української мови”* ШАРК , виг., розм. 1. Звуконаслідування , що вживається на означення шереху , шарудіння від човгання , тертя чогось об що-небудь . 2. Уживається як присудок за знач. ш а ркати і ш а ркнути .

  • шарка

    1. Рідкісна українська прізвищна форма, що походить від діалектного дієслова “шаркати” (човгати ногами, повільно йти).

    2. У мовознавстві — нестандартна фонетична форма, можливий варіант запозиченого слова “шарф” або “шарфа” у діалектах.

    3. У побуті — можлива розмовна назва для предмета одягу типу легкої хустки, палантина або для позначення чогось незначного, дрібного (за аналогією до “шматочка”).

  • шаркан

    1. Рідкісний вид грибів родини печерицевих (Agaricaceae), наукова назва Agaricus sylvaticus, що росте переважно в хвойних лісах та має характерну лускату шапинку коричнево-рудого кольору.

    2. Розмовна назва для будь-якого гриба з лускатою або шорсткою поверхнею шапинки.

  • шаркання

    1. Дія за значенням дієслова “шаркати“; звуки, що виникають від такої дії — коли ноги, підлогу або щось інше труть, чіпляють, тягнуть без відриву від поверхні.

    2. Рідкісне, застаріле: дія за значенням дієслова “шаркати” у значенні швидко писати, креслити щось (від “шаркати пером”).

  • шаркати

    1. Пересуватися, тягнучи ноги по землі, підлозі тощо, не піднімаючи їх високо, часто створюючи характерний звук тертя.

    2. Чути або створювати шерех, шурхіт, шум від тертя чогось об щось (наприклад, одягу, паперу, листя).

    3. Робити рух, схожий на таке тертя; легенько чіпати, торкатися чогось поверхнево.

  • шаркатися

    1. Тертя, зіткнення чогось об щось, супроводжуване характерним звуком (шарканням).

    2. Розм. Повільно, неохоче, ледачим кроком іти, пересуватися; шкандибати.

    3. Розм. Тривало, нудно робити щось, тягтися; волочитися.

  • шаркіт

    Шаркіт — власна назва села в Україні, у складі Білоцерківського району Київської області.