Древослів

Словник Української Мови

Категорія: С

  • скалічити

    1. Завдати каліцтва, спричинити фізичну ваду, пошкодити частину тіла, зробивши людину калікою.

    2. Переносно: спотворити, викривити, грубо порушити нормальний вигляд, структуру або зміст чогось (наприклад, думку, текст, мелодію).

  • скалічитися

    Отримати каліцтво, стати калікою внаслідок пошкодження, травми.

    Зазнати серйозних фізичних ушкоджень, які призвели до втрати функцій або викривлення частини тіла.

    Переносно: зазнати моральної чи психологічної травми, яка глибоко вплинула на особистість.

  • скалічілий

    Який набув ознак каліцтва, став калікою; з покаліченими кінцівками, тілом.

    Який має вади, дефекти, пошкодження; зіпсований, понівечений.

    Переносно: морально чи психологічно спотворений, зіпсований; недорозвинений, убогий.

  • скалічіти

    1. Втратити колишню форму, викривитися, деформуватися (переважно про деревину, металеві вироби тощо).

    2. Перен. Стати непридатним, псуватися, виходити з ладу (про механізми, пристрої).

    3. Розм. Про людину: дуже змерзнути, заціпеніти від холоду; також загалом — стати нездатним до руху від втоми, напруги.

  • скалічітися

    1. (про тіло, частини тіла) стати калікою, отримати каліцтво; стати непотрібним, непридатним через пошкодження.

    2. (переносно) втратити природну форму, вигляд або функцію; спотворитися, деформуватися.

  • скалка

    1. Власна назва гірського масиву в Українських Карпатах, частина Свидовецького хребта, розташована між річками Чорна Тиса та Біла Тиса.

    2. Власна назва села в Україні, розташованого в Закарпатській області, Рахівському районі.

    3. (у спеціальній термінології) Зменшувальна форма від слова “скала”; невелика скеля, кам’яний виступ, уламок скелі.

  • скалковий

    1. Стосовний до скалки (у значенні “скеля, кам’яна брила”), властивий їй; утворений зі скель, кам’яних брил.

    2. Стосовний до скалки (у значенні “невеликий камінець, галька”), що складається з таких камінців; галечниковий.

  • скалкуватий

    Покритий скелями, скелистий; що має багато скель.

    Який за своєю структурою, формою або твердістю нагадує скелю, камінь.

  • скалкуватість

    1. (геологія) Наявність у гірських породах численних дрібних, гострих уламків або кристалів, що надає їм характерної шорсткої структури; властивість мінералу або породи бути скалкуватим.

    2. (переносне) Різкість, уривчастість, негладкість (про мову, стиль, викладення думок).

  • скалля

    1. Власна назва села в Україні, зокрема в Закарпатській області.

    2. (рідко) Те саме, що скеля — велика кам’яна маса, крута гірська або кам’яниста урвиста височина.