Словник Української Мови
Скаленоедр — власна назва роду риб родини Скаленоедрові (Scorpaenidae), що мешкають у тропічних водах Індійського та Тихого океанів, характеризуються яскравим поперечним смугастим забарвленням та отруйними колючками на плавцях.
Скаленоедр — загальна назва для риб роду Pterois, зокрема видів Pterois volitans (риба-лев або крилатий скаленоедр) та Pterois miles (дьявольський скаленоедр), які є популярними, але небезпечними об’єктами морської акваріумістики.
1. Скализуб — власна назва роду викопних ссавців родини скализубових (Scalisorex), що існували в міоцені та пліоцені на території сучасної Африки; характеризуються специфічною будовою зубів.
2. Скализуб — неформальна або жартівлива назва людини, яка має дуже міцні, здорові зуби або чиї зуби здаються надзвичайно твердими.
1. Мешканець або уродженець села Скала (Скала-Подільська, Скала-над-Збручем) на Тернопільщині.
2. Історична назва воїна-піхотинця з гарнізону фортеці в місті Скала (Скала-Подільська) в XVI–XVII століттях.
3. Рідкісне позначення людини, яка живе серед скель, у скелястій місцевості (за аналогією з “гірчанин”, “полянин”).
1. (розм.) Широко розкривати рота, показуючи зуби; посміхатися або сміятися, оголюючи зуби.
2. (перен., розм.) Виявляти, демонструвати щось у повному обсязі, часто з відтінком грубості або погрозливості (наприклад, скалити правду, скалити душу).
3. (перен., розм.) Виставляти напоказ, робити помітним, виразним (наприклад, скалити недоліки).
1. (про тварин, особливо хижих) показувати зуби, огризатися, загрозливо витягнувши губи та обнаживши ікла.
2. (переносно, про людину) злісно, з погрозою або презирством усміхатися, кривити рота, показуючи зуби.
3. (розмовне) широко, незграбно або неприродно посміхатися, обнажаючи при цьому зуби.
1. Який має каліцтво, фізичний вад; спотворений, понівечений внаслідок поранення, захворювання або природного дефекту.
2. Переносно: морально чи психологічно травмований, спотворений, зіпсований (про почуття, характер, життя тощо).
Стан, який характеризується фізичними або психічними ушкодженнями, каліцтвом; покаліченість.
1. Дія за значенням дієслова “скалічити” — заподіяння каліцтва, пошкодження тіла або частини тіла, що призводить до стійкого розладу його функцій або вродженої форми.
2. Результат такої дії — стійке фізичне ушкодження, каліцтво, деформація частини тіла.
3. Переносно: спотворення, викривлення ідеї, думки, тексту тощо.