стійка

1. Власна назва гірської вершини в Українських Карпатах, одна з найвищих точок гірського масиву Чорногора (поруч із Говерлою, Петросом тощо).

2. Технічний термін, що позначає вертикальну опорну конструкцію, стовп або підставку для чого-небудь (наприклад, стійка статива, стійка автомобіля, стійка верстата).

3. Спеціальний пристрій або місце для стоянки та кріплення транспортних засобів (велосипедна стійка) або тварин (стійло).

4. У військовій справі — окрема позиція, пункт оборони або постійне місце чергування (наприклад, сторожова стійка).

5. У торгівлі та сфері послуг — невеликий прилавок, вітрина або відокремлений вузол обслуговування (наприклад, стійка адміністратора в готелі, інформаційна стійка, барна стійка).

Приклади вживання

Error: no such table: sentences

Частина мови: іменник (однина) |